Як вилікувати перелом кісток обличчя?

Причини пошкодження щелепно-лицевої ділянки

Люди отримують травми під час дорожньо-транспортних пригод, ударів, падінь. При ДТП найчастіше страждає непристебнута людина на задньому сидінні: вона вдаряється обличчям і ламає кістки лицевого черепа. Причому такі переломи складні, кістка трощиться на 10-15 уламків і її доводиться збирати наново. В теплу пору року додаткову небезпеку створюють самокати та велосипеди: при різкому гальмуванні людина різко летить вперед і зустрічає перешкоду обличчям. Залежно від куту падіння і типу перешкоди, люди в результаті ламають вилице-орбітальний комплекс, щелепу, підборіддя чи ніс.

Класифікація переломів кісток обличчя

Переломи кісток обличчя бувають закриті та відкриті. При відкритому переломі пошкоджені також м’які тканини обличчя: наприклад, розсічене підборіддя, надбрівна дуга, поверхневі тканини носа, верхня та/або нижня губа. Розрізняють такі види переломів кісток обличчя:

• перелом верхньої щелепи (за висотою завдання удару класифікується за системою Ле Фор);
• перелом вилице-орбітального комплекса;
• перелом нижньої щелепи;
• перелом носа чи перенісся;
• перелом скроневої кістки;
• перелом виличної кістки обличчя.

Перелом кісток обличчя може бути комплексний і поєднаний з травмами мозкового черепа і мозку. Тому пацієнт потребує також консультації нейрохірурга.

Які симптоми вказують на перелом кісток обличчя?

На перелом кісток обличчя в першу чергу вказує поява асиметрії. Кістки лицевого черепа підтримують м’які тканини обличчя, і зміщення навіть на два-три міліметри об’єктивно впадає в око. Перші годину-дві після перелому постраждалий бік наче западає всередину, надалі утворюється великий набряк. Інші симптоми перелому кісток обличчя залежать від його виду:

• при переломі нижньої щелепи виникає біль при намаганні рухати щелепою, людина чує хрускіт уламків;
• при переломі вилиці або вилице-орбітального комплексу може не бути гострого болю, зате німіє частина обличчя;
• при переломі верхньої щелепи середнього і високого Ле Фор частина щелепи може рухатися незалежно від решти черепа;
• при переломі носа хрустить ніс після удару, виникають гематоми довкола очей та складнощі з носовим диханням.

Найкращий шанс на відновлення пацієнт матиме, якщо хірургічне лікування перелому кісток обличчя проведено протягом перших 24 годин після травмування. При операції за пів року-рік доведеться знову розпилювати і збирати заново кістку, тож відновити попередній вигляд і повернути симетрію обличчя пацієнту в рази складніше.

Як діагностують перелом щелепно-лицевої ділянки?

При травмі кісток обличчя слід звернутися для діагностики і лікування до щелепно-лицевого хірурга. Він призначить комп’ютерну томографію, що допоможе відрізнити перелом від сильного забою виличної кістки, щелепи чи носа. В клініці Sirius є можливість терміново зробити КТ і отримати висновок за декілька хвилин.

Чи можна вилікувати перелом кісток обличчя вдома?

Лікування переломів кісток обличчя вдома — завідомо погана ідея, адже коли кістка розтрощена на кілька уламків, їх необхідно повернути на місця і закріпити. Це робиться в умовах операційної, а не вдома. Якщо уламки кісток зростуться неправильно, це призведе до непоправних наслідків: від спотворення і стійкого парезу частини обличчя до хронічного гаймориту після перелому гайморової пазухи.

Способи лікування перелому кісток обличчя

Переломи щелепи та інших кісток обличчя в клініці Sirius лікують без шинування, а більш щадним методом металоостеосинтезу. Для кожної області обличчя застосовуються титанові пластини різної форми, конфігурації, товщини. Більш того, за допомогою комп’ютерних технологій ми можемо виготовляти титанові пластини індивідуально. Спочатку щелепно-лицевий хірург правильно розміщує уламки кісток пацієнта віртуально у програмі, а потім моделює таку пластину, яка буде щільно прилягати до поверхні та виготовляє (друкує) її з титану. Після чого встановлює її протягом операції.

Забої та переломи кісток обличчя у дітей частіше не потребують хірургічного лікування. Кістки дитини відрізняються від кісток дорослого за хімічним складом, і зламати їх набагато складніше. Це не уламчасті переломи, а тріщини, які успішно гояться без операції. Проте, при травмах м’яких тканин обличчя дитині необхідно накласти охайні пластичні шви, щоб не просто звести краї рани, а й уникнути утворення рубців. Загалом ми у клініці Sirius часто використовуємо пластичні підходи і шви, адже при ушкодженнях обличчя естетичний результат відіграє неабияку роль. А під час вилучення титанових пластин інколи можемо провести додаткові пластичні втручання (наприклад, корекцію форми носа та носової перегородки).

Як проходить відновлення після щелепно-лицевої травми?

Тривалість періоду відновлення залежить від характеру травми. Так, при ушкодженні м’яких тканин людина носить пов’язку кілька днів, після чого приходить зняти шви і лікування на цьому завершується. При складніших травмах в післяопераційному періоді вона може мати гематоми і набряки, що сходять півтора-два тижні.

Парадоксально, що більш складний для лікування перелом вилице-орбітального комплексу має простіший період відновлення: пацієнту достатньо берегти обличчя та вести спокійний спосіб життя без надмірної фізичної активності (тренажерів, бігу, кросфіту). А от при переломі щелепи доведеться ще й кілька тижнів носити міжщелепні тяги, які намертво зв’язують зуби між собою, та харчуватися перемеленою їжею крізь трубочку.

Ускладнення щелепно-лицевих травм

Ускладнення щелепно-лицевих травм так само залежать від того, що саме було зламано. У будь-якому разі при переломі зі зміщенням змінюється форма кісткової підтримки і виникає асиметрія та спотворення обличчя. Якщо це перелом нижньої стінки орбіти, то ускладненням буде енофтальм («сповзання» ока у гайморову пазуху) і стійке порушення зору аж до його втрати. При переломі суглобового відростка нижньої щелепи з’являється порушення прикусу, блоки жувальної амплітуди. Тобто людина не може відкривати рота і жувати. А якщо зламана стінка гайморової пазухи, всередину потрапляють уламки кістки та утворюється гематома, і виникає гайморит, що згодом переходить у хронічну форму.