Як проводиться хірургічне лікування перелому щелепи?

Що таке перелом щелепи?

Перелом щелепи — це порушення цілісності верхньої, нижньої або обох кісток щелепи чи їхніх відростків, що відбулося внаслідок ДТП, падіння, удару, бойової травми. Найчастіше це перелом з великою кількістю уламків, що поєднується з іншими ушкодженнями (травмами м’яких тканин обличчя, гематомою, струсом мозку, травмами кісток мозкового черепа), що потребує комплексного лікування у нейрохірурга та щелепно-лицевого хірурга.

Які причини травмування щелепи?

Найбільш розповсюджені причини травмування щелепи — це ДТП, невдале падіння, удар в обличчя, інколи побутові травми. Зараз до цього переліку можна додати бойові поранення.

Переломи, що сталися в результаті удару професійного боксера, зазвичай більш чіткі та чисті, уламків кісток мало. Травми внаслідок падіння з висоти чи ДТП, навпаки, комплексні з великою кількістю фрагментів. У теплий період року частішають переломи щелепи внаслідок падіння з самоката. Вони дещо нагадують травми підборіддя у дитини: через зміщення центру ваги вгору людина, падаючи, зустрічає перешкоду обличчям. Щоправда, на відміну від дорослих діти рідко ламають кістки: це скоріше не повний перелом, а тріщина, яка може загоїтися і без операції (але в будь-якому разі потрібен огляд щелепно-лицевого хірурга). Бойові вогнепальні (найчастіше мінно-вибухові травми) переломи верхньої щелепи мають свою специфіку: як правило, ламається не тільки щелепа, а й значно страждають м’які тканини, зуби розбиваються, і кожен з них виконує роль вторинного снаряда, що ранить, з власним раневим каналом. Це відкриті і забруднені рани, часто ускладнені інфекцією. Лікування передбачає щонайменше декілька оперативних втручань.

Класифікація переломів щелепи

Всі переломи нижньої щелепи в межах зубного ряду вважаються відкритими за замовчуванням. Також їх розрізняють за локалізацією (перелом суглобового відростку нижньої щелепи, вінцевого відростку, гілки нижньої щелепи, тіла нижньої щелепи, підборіддя).

Переломи верхньої щелепи залежно від висоти завдання удару класифікуються за системою Ле Фор:

• Ле Фор І (нижній) — кістка зламана по нижній межі, дну верхньощелепної пазухи;
• Ле Фор ІІ (середній) — перелом проходить по основі носа і нижньому краю орбіти, при цьому частина верхньої щелепи може рухатися незалежно від інших кісток середини обличчя;
• Ле Фор ІІІ (верхній) — верхня щелепа повністю відділена від черепа.

Верхній Ле Фор, що є наслідком надзвичайно сильного удару, як правило, поєднаний з травмою мозку, і основною є саме вона. Тому в першу чергу пацієнта оглядає нейрохірург, а далі вже лікується перелом щелепи. Або принаймні нейрохірург та щелепно-лицевий хірург йдуть до операційної й працюють разом.

Які симптоми вказують на перелом щелепи?

Перелом верхньої щелепи за типом Ле Фор І може не мати характерних симптомів. Сильний набряк, асиметрія обличчя і біль можуть так само свідчити про забій щелепи, і лише щелепно-лицевий хірург за результатом КТ може встановити точний діагноз та відрізнити забій щелепи від перелому. Якщо ж додається лікворея з носа (підтікання черепномозкової рідини з домішками крові), а у очах двоїться, це ознаки перелому щелепи за середнім чи верхнім Ле Фор.

Симптоми перелому нижньої щелепи — це хрускіт уламків кісток при намаганні рухати щелепою, біль та дискомфорт при спробі зчепити зуби, візуальна асиметрія нижньої третини обличчя.

При підозрі на перелом щелепи слід звернутися до щелепно-лицевого хірурга, а до того надати першу допомогу: зупинити кров з відкритої рани, притиснувши до неї чистий рушник (футболку, шарф тощо) і, наскільки це можливо, знерухомити зламану щелепу. Краще не обробляти рану, аби нічого не пошкодити додатково.

Методи діагностики перелому щелепи

Переломи щелеп та інших кісток обличчя діагностуються зазвичай за допомогою комп’ютерної томографії. У клініці «Sirius», як і належить профільному закладу, ургентний пацієнт може негайно по прибуттю зробити КТ та отримати висновок рентгенолога. Перелом нижньої щелепи також добре візуалізує рентген, зроблений у кількох проекціях.

Чи можна вилікувати перелом щелепи медикаментозно?

Переломи кісток, включаючи щелепи, не лікують медикаментозно. Адже важливо не просто зняти біль і набряк, а й повернути уламки у правильне анатомічне положення. Якщо не провести репозицію уламків, щелепа зростається неправильно. Діапазон наслідків в такому випадку варіюється від порушення прикусу після перелому щелепи, асиметрії та спотворення обличчя, до стійкої парестезії (оніміння) частини обличчя, якщо уламки кістки пошкодили трійчастий нерв, інвалідизації і неможливості повноцінно жувати й розмовляти. Якщо якийсь уламок залишився у гайморовій пазусі, людина отримує хронічний гайморит. Таким чином, без операції можна вилікувати хіба що тріщину в кістці, яка добре зростається сама.

Як підготуватися до хірургічного лікування перелому щелепи?

Хірургічне лікування перелому щелеп проводиться в день травми або наступного дня. Якщо з якихось причин немає можливості це зробити одразу, хірургічне втручання відкладають на кілька днів, щоб зійшов набряк. Нормальний строк для оперування щелепної області, якщо немає ускладнень — шість-вісім днів. Перед цим пацієнт має отримати консультацію анестезіолога та здати необхідний передопераційний пакет аналізів. В день операції пацієнт мусить не вживати жодної їжі щонайменше за 6 годин.

Етапи операції при переломі щелепи

З усіх хірургічних методів лікування переломів щелеп ми найчастіше обираємо металоостеосинтез. При цьому залучаємо сучасні комп’ютерні технології. Так, якщо йдеться про складний множинний поєднаний перелом щелепи з відкритою раною, частина уламків може бути втрачена. Тоді ми візуалізуємо модель черепа пацієнта в комп’ютерній програмі, роздруковуємо з титана відсутні уламки та встановлюємо їх на місця під час операції. Більше того, за допомогою віртуального моделювання можемо одразу надати титановим фрагментам і пластинам необхідні вигини, аби зберегти час в операційній.

Після того, як всі фрагменти кістки встановлені на місце, їх закріплюють титановими пластинами і шурупами. Далі накладаються шви: на слизову при внутрішньоротовому доступі чи на шкіру при зовнішньому. В останньому випадку це косметичні шви, які зазвичай використовують пластичні хірурги.

Оскільки маємо справу з обличчям, важливо не залишити грубих рубців.

Як правило, пацієнт може відправлятися додому того ж самого дня. Титанові пластини видаляються в період від 3 до 12 місяців після операції або, якщо встановлені глибоко, залишаються на все життя.

Для тимчасової іммобілізації при переломі щелепи ми використовуємо не шину, а ортодонтичні імплантати, які стягуємо гумою та в такий спосіб зв’язуємо верхню щелепу з нижньою.

Реабілітація після оперативного лікування перелому щелепи

Протягом всього періоду відновлення необхідно регулярно приходити на контрольні огляди до щелепно-лицевого хірурга і дотримуватись його рекомендацій. Перші 2-3 тижні після операції щелепи залишаються міцно зв’язаними між собою, відповідно пацієнт мусить харчуватися лише рідкою їжею. Продукти подрібнюються у блендері, розводяться водою чи бульйоном, і людина може пити це через трубочку. Аби урізноманітнити та збагатити вітамінами раціон, можна додати спортивні коктейлі. Розмовляти в цей час також не варто, необхідно берегти щелепу та уникати фізичних навантажень. Протягом наступних 2 тижнів після звільнення щелеп пацієнт потроху починає жувати і повертається до свого звичного раціону. Чистити зуби зі зламаною щелепою неможливо, але після зняття лігатур достатньо відвідати стоматолога для проведення професійної гігієни.