Що таке кісткова пластика і чому виникає необхідність у її проведенні

Після видалення зуба кісткова тканина щелепи припиняє виконувати утримуючу функцію, тому відбувається її резорбція (частина кісткової тканини також може бути втрачена через запалювальні процеси, які призвели до видалення зуба). І іноді, коли пацієнт звертається до клініки Sirius-Dent для протезування, виявляється, що наявної кісткової тканини недостатньо для дентальної імплантації. В таких випадках хірург пропонує нарощування кісткової тканини, але наші пацієнти не мають чекати ще 9 місяців для встановлення імплантату — обидві процедури ми проводимо одноетапно.

Що таке синус-ліфтинг?

Синус-ліфт (синус-ліфтинг) — один із варіантів нарощування кісткової тканини на верхній щелепі. Він може бути відкритий і закритий, залежно від того, скільки саме міліметрів кісткової тканини бракує пацієнту.

Якщо об’єм кісткової тканини зубів значно менший за необхідні для встановлення імплантата 8 мм — приміром, 1-5 мм, ми робимо відкритий синус-ліфт. Це доволі складна операція, під час якої хірург формує невелике віконечко в кістці так, щоб не пошкодити оболонку гайморової пазухи, відшаровує оболонку від кістки, піднімає її і в утворений «карман» вкладає остеозаміщуючий матеріал. Він в першу чергу виконує каркасну функцію, тобто тримає об’єм, всередині якого формується нова кісткова тканина. В рамках співпраці з Інститутом VIRTUS ми почали залучати клітинні технології і підсаджувати у замінник кісткової тканини стволові клітини пацієнта, що оптимізує процес формування кісткової тканини. У такий спосіб компенсується те, що втрачено після видалення зуба, і одночасно нарощується достатній об’єм кістки для встановлення імплантата.

Але не завжди є необхідність відкривати гайморову пазуху, якщо пацієнту бракує 1-2 мм до необхідних 8. Для таких випадків існує закритий синус-ліфт — спеціальна хірургічна техніка, яка допомагає припідняти дно гайморової пазухи до 2,5 мм і безпечно встановити імплантат без перфорації (пошкодження оболонки гайморової порожнини).

Навіщо потрібно нарощувати кістку перед імплантацією зубів?

Щоби встановити імплантат, а згодом провести протезування коронкою, необхідний певний об’єм кісткової тканини за висотою та шириною. Якщо лікар наважиться на дентальну імплантацію, знаючи, що об’єм кістки не є достатнім, це призведе до катастрофічних наслідків для пацієнта. Так, коли мова йде про верхню щелепу, імплантат проб’є оболонку гайморової порожнини, що не тільки завершиться дезінтеграцією та неможливістю подальшого протезування, а й спричинить одонтогенний гайморит — і така людина потребуватиме вже сумісної операції ЛОР-хірурга та щелепно-лицевого хірурга. В найгіршому випадку імплантат дезінтегрується та провалиться всередину гайморової порожнини (в моїй практиці навіть був випадок, коли під час операції ми дістали з гайморової порожнини пацієнта… формувач ясен. Як він міг туди потрапити, досі є загадкою). Під час встановлення імплантату в нижню щелепу за нестачі об’єму кістки існуватиме не тільки велика ймовірність дезінтеграції, а й значний ризик пошкодження судинно-нервового пучка, що іннервує нижню частину обличчя.

Через ці ризики деякі хірурги воліють пропонувати пацієнтам альтернативні імпланти нестандартної форми, які можна спробувати встановити в менший об’єм кістки (чи вузьку щелепну кістку), але без певності, що вони приживуться. Регенеративні властивості нашого організму інколи дійсно вражають, проте незвичайні імплантати частіше не спрацьовують.

Ми у клініці Sirius-Dent не ризикуємо здоров’ям наших пацієнтів, а проводимо кісткову пластику, щоб отримати необхідний обсяг тканини, що гарантує приживлення стандартного імплантату.

Причини виникнення нестачі кісткової тканини

Коли ми видаляємо зуби, кісткова тканина більше не має що утримувати, а отже за непотрібністю починає розсмоктуватися. На верхній щелепі це призводить до того, що у гайморової пазухи, яка розташована між оком і верхніми зубами, збільшується глибина дна і об’єм, а з боку ротової порожнини альвеолярна кістка піднімається вгору. На нижній щелепі в міру резорбції кістки нервово-судинний пучок опиняється ближче до поверхні, що також може спричинити низку проблем згодом. Ззовні тривала відсутність зубів проявляється тим, що губи і щоки западають, утворюючи так званий «старечий профіль» — аби цьому запобігти, не варто довго чекати з протезуванням. Або принаймні встановити знімний протез, що виконуватиме функцію підтримки нижньої половини обличчя до повноцінної імплантації.

У яких випадках кісткова пластика необхідна, а в яких ні?

Кісткова пластика необхідна тим пацієнтам, які після втрати зубів планують дентальну імплантацію, але не мають достатнього об’єму через атрофію кісткової тканини. Традиційно хірург проводить кісткову пластику (синус-ліфт або інший варіант направленої регенерації тканини, згідно з показами) за 9 місяців до встановлення імплантата і подальшого (близько 6 місяців) протезування постійною коронкою. Але ми пропонуємо інший підхід, коли два етапи імплантації зубів робляться одномоментно. Так, синус-ліфт може бути поєднаний з імплантацією, і тоді кісткова тканина вже нарастатиме довкола імплантата, а коронку ми встановимо за 9 місяців після операції. Або, якщо у остеопластиці немає потреби, бо кісткової тканини достатньо, ми встановлюємо імплантат з більшим навантаженням і можемо одразу одягти тимчасову коронку, виведену з прикусу, і тоді пацієнт залишить клініку вже не з формувачем ясен, а з зубом.

Також немає необхідності у синус-ліфті, якщо ви обрали варіант встановлення мостовидного протезу, коли кілька коронок поєднані між собою та прикріплені до зубів поруч.

Як проводиться кісткова пластика?

Кісткова пластика — це так само лікування зубів уві сні, адже йдеться про складну й кропітку операцію, під час якої необхідно провести маніпуляції у гайморовій порожнині, не пошкодивши її оболонку — при цьому кожен необачний рух лікаря чи пацієнта може стати фатальним й спричинити перфорацію. Ми знаємо, що робити в такій ситуації, аби запобігти подальших ускладнень, але краще звести ризики до мінімуму. До того ж, зазвичай мова про дальні зуби, до яких складно дістатися, тож коли пацієнт під наркозом, це додає хірургу зручності й можливості працювати з використанням опор.

Отже, підготовка до кісткової пластики включає в себе:

• консультацію щелепно-лицевого хірурга, який запропонує оптимальний варіант нарощування кістки та детально розповість про майбутню операцію;
• комп’ютерну томографію та інші необхідні аналізи;
• консультацію анестезіолога.

Попри значний досвід проведення остеопластики, ми весь час шукаємо методи її вдосконалення. Зокрема, активно співпрацюємо з клітинною лабораторією SmartCell Інституту VIRTUS, яка допомагає нам із регенеративними технологіями.

За допомогою спеціальної програми ми моделюємо ті фрагменти кісткової тканини, яких пацієнтові бракує, а поверх них — титанову сітку. Її ми роздруковуємо на 3D-принтері та встановлюємо на альвеолярний відросток щелепи під час операції. Таким чином, сітка відтворює об’єм, який лікар змоделював у програмі, а між нею і кісткою щелепи ми вкладаємо остеозаміщуючий матеріал.

І тут настає черга вкладу Інституту VIRTUS — вони вже взяли у пацієнта кров, виростили стволові клітини і пересадили на наш остеозаміщуючий матеріал у живильному середовищі. Тому людина отримує достатньо біологічного матеріалу, щоб відновлення кістки пройшло швидше й краще. Таке залучення новітніх регенеративних технологій, безумовно, стане кроком вперед в щелепно-лицевій хірургії.

За наявності у пацієнта власного донорського матеріалу ми можемо також наростити об’єм кістки під імплантат шляхом пересадки кісткового блоку.

Ускладнення після регенерації кісткової тканини

Зазвичай реабілітація після остеопластики проходить безболісно. Протягом перших 2-3 днів пацієнт може відчувати дискомфорт в області накладення швів, помірний набряк щоки та незначне підвищення температури, але це минає максимум на 5 день. За тиждень або 10 днів після проведення кісткової пластики хірург знімає шви.

Що робиться після нарощування кісткової тканини?

Зазвичай ми проводимо нарощування кісткової тканини (будь то синус-ліфт або пересадження кісткового блоку) одноетапно зі встановленням імплантату, тому відновлення кістки і інтеграція імплантату проходять в той самий час. За 6-9 місяців після операції можна переходити до етапу протезування, коли замість формувача, що забезпечує пластику ясен, встановлюється і вводиться у прикус постійна коронка.