Що таке одонтогенний гайморит

Чому може виникнути одонтогенний гайморит

Існують різні шляхи виникнення одонтогенного гаймориту. Причини появи одонтогенного гаймориту наступні:

• Хворий зуб. Ураження може відбутися через хворий зуб, коли інфекція через кореневі канали потрапляє в кісткову тканину. Верхівки великих жувальних зубів (шістки і сімки) часто проростають безпосередньо у гайморову пазуху, що спрощує її інфікування.
• Апікальна кіста зуба. Якщо між верхніми зубами та гайморовою пазухою є тонка кісткова перегородка (буквально 1,5-2 мм), то на верхівці кореня може сформуватися апікальна кіста (інколи досягає 10-15 см в діаметрі), яка проривається в гайморову пазуху та спричиняє запалення.
• Неякісне лікування зубів. Інколи одонтогенний гайморит проявляється вже після лікування зубів. На жаль, через складне анатомічне розташування каналів не завжди можливо якісно їх промити, продезінфікувати та запломбувати — інфекція через необроблені канали так само проникає в гайморову пазуху. Трапляються навіть такі екстремальні варіанти, коли при спробі видалити зуб уламок кореня чи навіть зуб цілком опиняється в гайморовій пазусі. Або ж після видалення зуба залишається співустя.
• Потрапляння в гайморову пазуху пломбувальних матеріалів. Якщо не помітити цього одразу, гайморит стає хронічним, а матеріал обростає грибком.

Оскільки мікрофлора ротової порожнини та гайморової пазухи суттєво різниться, будь-які сторонні тіла викликають запалення. Згодом через це з’являються скарги на неприємні виділення з носа після видалення зуба — характерний симптом одонтогенного гаймориту.

Чим одонтогенний гайморит відрізняється від інших видів гаймориту

Особливістю одонтогенного гаймориту є власне спосіб інфікування — через ротову порожнину, відповідно, при його лікуванні необхідно не лише усунути наслідки захворювання, а й виявити і позбутися причини. Саме тому й потрібна участь в операції принаймні двох лікарів: ЛОР-хірург розширює співустя між гайморовою пазухою і порожниною носа, проводить ревізію пазухи, добре її промиває та забезпечує надійне дренування. Щелепно-лицевий хірург, залежно від ситуації, видаляє кісту або погано вилікуваний зуб, прибирає стороннє тіло з пазухи, зашиває завелику лунку після видалення зуба. Такі сумісні операції наразі є найбільш передовим та ефективним способом лікування одонтогенного гаймориту, що виключає ймовірність рецидиву. Адже усувається і причина захворювання, і власне запалення.

Якщо ж інфекція в гайморову пазуху потрапила з носової порожнини, то говоримо про риногенний гайморит, який лікує лише ЛОР-лікар.

Ускладнення при одонтогенному гаймориті

Одонтогенний гайморит може перейти в запалення кісткової тканини верхньої щелепи — остеомієліт. Це агресивне захворювання: кістка згниває зсередини, і утворюються секвестри — фрагменти омертвілої кістки, які не з’єднані з жодними оточуючими тканинами. Їх видаляють хірургічним шляхом після того, як некротичний процес вдалося купірувати. Але найгірше те, що верхня щелепа має важливу скелетну функцію середньої третини обличчя, і остеомієліт призводить до інвалідизації та спотворення людини.

Але це ще не все: інші можливі ускладнення — колатеральний набряк з утворенням абсцесу (захворювання, при якому утворюється заповнена гноєм порожнина) або флегмони (гній не збирається в порожнині, а розливається навколишніми тканинами) скроневої області. Ці стани так само вимагають хірургічного лікування — виключно з зовнішнім доступом (розрізом на обличчі), і при цьому залишаються великі рубці: рану після видалення флегмони не можна зашивати, вона гоїться сама по собі.

Діагностика одонтогенного гаймориту

Для того, щоб діагностувати одонтогенний гайморит та точно виявити, чому він виник (запалення кореня зуба, кіста, стоматологічний матеріал чи уламок кореня в гайморовій пазусі), лікар призначає пацієнтові КТ верхньої щелепи і придаткових пазух носа. Ознаками одонтогенного гаймориту також є:

• виділення з носа з вкрай неприємним запахом;
• закладеність та біль у вухах;
• відчуття стікання слизу по задній стінці носоглотки;
• закладеність носа;
• іррадіація болю в око чи щоку (коли запалення також зачіпає трійчастий або підочковий нерв);
• відчуття тиску на око.

Гострий гайморит (як і будь-який запальний процес) може супроводжуватись підвищеною температурою. Зазвичай з цими симптомами людина звертається до ЛОР-хірурга, який за необхідності долучає до лікування щелепно-лицевого хірурга.

Чи можна вилікувати одонтогенний гайморит вдома

Одонтогенний гайморит — не той стан, який легко і безпечно вилікувати в домашніх умовах. По-перше, людина не може поставити собі діагноз і виявити причину захворювання сама. По-друге, найчастіше такому пацієнту потрібне хірургічне втручання. Якщо ж не звертатися до лікаря і намагатися вирішити проблему засобами з домашньої аптечки, все може закінчитися важкими невідворотними ускладненнями — остеомієлітом верхньої щелепи, флегмоною і зрештою інвалідизацією.

Який лікар лікує одонтогенний гайморит

Як правило, діагностує одонтогенний гайморит отоларинголог, до якого людина звернулася з відповідними скаргами. Інколи трапляється, що проблеми в гайморовій пазусі бачить на КТ щелепно-лицевий хірург або імплантолог, який готує пацієнта до дентальної імплантації. Хірургічне лікування проводять щелепно-лицевий хірург і ЛОР-хірург разом, адже необхідно не тільки впоратися з наслідками — запаленням гайморової пазухи, а й прибрати його причину: хворий зуб, кісту, стороннє тіло, що випадково потрапило в пазуху. Якщо йдеться про запущений гайморит, то в пазусі утворюється грибоподібне тіло: сіра маса, що за консистенцією нагадує кашу, займає більшість простору та має неприємний запах. Повне його видалення вимагає від лікарів часу та витривалості. Але в результаті операції пацієнт отримує чисту гайморову пазуху без запалення й сановану ротову порожнину.