Які бувають зубні імплантати

Внутрішньокісткові імплантати встановлюються безпосередньо в кістку щелепи, вони найбільш розповсюджені і довговічні (за правильних умов імплантації та користування служать людині все життя), а субперіостальні використовуються вкрай рідко, здебільшого як тимчасовий варіант. Приміром, якщо пацієнту необхідно одразу піти з лікарні з зубами, на внутрішньокістковий імплантат встановлюється субперіостальний, а на нього, в свою чергу — тимчасова конструкція-коронка. Ця багатоскладова побудова залишатиметься, доки внутрішньокістковий імплантат приживається. Проблема з субперіостальними імплантатами заключається в тому, що вони недовговічні: закріплюються не всередині кістки, а у слизовій чи окісті і відповідно не вростають у щелепу, від чого виникає відчуття дискомфорту. Зазвичай через 2-3 роки доводиться від них позбавлятися й ставити внутрішньокісткові.

Що таке зубний імплантат?

Імплантат — це замінник кореня зуба. Коронкова частина, яку ми бачимо візуально — це лише третина зуба, а 2/3 — корень, який знаходиться всередині щелепи. Якщо зуба немає і потрібно його замінити, ми можемо встановити мостовий протез, який кріпитиметься до зубів, що знаходяться поруч, але при цьому мусимо відшліфувати ці зуби й підготувати їх до встановлення моста. Або можемо встановити імплантат — штучний корень, вживлений в кісткову тканину, на який згори кріпиться коронка. Таким чином, ми повністю замінюємо видиму і невидиму частини зуба і при цьому повністю зберігаємо ті зуби, які розташовані поруч.

Види зубних імплантатів

Ми можемо класифікувати зубні імплантати за матеріалом, з якого вони виготовлені. Наразі найбільш практичними і доступними за ціною є імплантати з титану — 99 із 100 імплантатів, які встановлюються в усьому світі, саме такі. Окрім того, використовуються імплантати з діоксиду цирконію, а раніше їх також виготовляли з золота і платини.

Внутрішньокісткові імплантати також розрізняють за формою. Ця класифікація витікає з основної проблеми дентальної імплантації: відсутності достатнього обсягу кісткової тканини. Математично і інженерно прораховані мінімальні розміри зубного імплантата, здатного витримувати жувальне навантаження — 4 на 8 мм. Якщо лікар бачить, що обсягу кісткової тканини, яка залишилася у пацієнта, недостатньо для встановлення імплантату такого розміра, і при цьому з якоїсь причини немає можливості провести регенерацію тканин, він може запропонувати поекспериментувати з формою імплантата. Наразі існує чимало виробників, які виготовляють імплантати нестандартної форми: пластиночні, вертикальні, ультратонкі тощо.

Проте, слід зважати, що це компромісне рішення. В медичній практиці є розуміння, що вже давно устоялося, стосовно того, яким має бути імплантат. І у випадку нестачі кісткової тканини оптимальним варіантом є нарощування об’єму кістки і вже після цього — імплантація. Проблема інтеграції імплантата на сьогодні вирішена: вони успішно приживаються, а кількість дезінтеграцій в клініці Sirius-Dent складає 0,8-1%.

Ще один варіант класифікації дентальних імплантатів — за ціною. В нашій лінійці ми пропонуємо варіанти на будь-який гаманець: преміальні, середньоцінові (німецького та італійського виробництва) і одні з найкращих бюджетних імплантатів, що існують на ринку, виробництва Південної Кореї. Ви можете вибрати будь-який зубний імплантат, це буде вдале рішення і якісна робота.

Термін служби зубного імплантата

Оскільки організм людини не сприймає титан як інородне тіло, термін служби зубного імплантата фактично необмежений. Таке відкриття зробив у 1952 році шведський професор-дослідник Пер-Інгвар Бранемарк, відомий сьогодні як батько дентальної імплантології і один з засновників компанії Nobel Biocare.

Отже, між клітинами кістки і оксидним шаром поверхні титанового імплантата формуються хімічні зв’язки, тобто титановий імплантат вростає в щелепу і буде в ній завжди, якщо дотримуватися всіх умов правильного встановлення. Дезінтеграція зазвичай відбувається у випадках недотримання принципів імплантації:

• коли коронка вивищується над іншими зубами і при стисканні приймає на себе все навантаження, це може призвести до руйнування конструкції (злам коронки чи з’єднання, включно з дезінтеграцією імплантата);
• якщо коронка виготовлена неправильно або гігієна порожнини рота недостатня, під ясна можуть потрапляти залишки їжі, що призводить до розвитку патогенної мікрофлори, запалювальних процесів і зрештою руйнування (реабсорбції) кісткової тканини;

• імплантат встановлений некорректно, тобто не знаходиться повністю всередині кістки, а його частини потрапляють в щелепний канал, гайморові пазухи чи порожнину носа. Це також може призвести до дезінтеграції.

Якщо імплантат встановлений правильно, знаходиться всередині кістки цілком, коронка не виступає і прилаштована до висоти зубного ряду, то це оптимальні умови, за яких він може знаходитися у ротовій порожнині і виконувати свої функції протягом усього життя. Навіть коли внаслідок змін пародонта і опущення ясен частина імплантата стає видимою, страждає лише естетичний вигляд, а імплантат залишається функціональним і продовжує служити.

Способи встановлення зубних імплантатів

Існує один, він же правильний, спосіб встановити зубний імплантат. Для цього необхідно зробити в кістковій тканині ложе під імплантат і помістити його у це ложе. Це робиться під анестезією за допомогою свердла, яке по діаметру і довжині відповідає розмірам імплантата. Після цього імплантат, який має різьбу, вкручується у ложе і надійно фіксується.

Оптимальна первинна стабілізація імплантата складає 30-35 Н/см — це зусилля, з яким імплантат вкручується в кісткову тканину. Наприкінці встановлюється спеціальна заглушка або формувальник ясен, і імплантат залишається в такому вигляді на період приживлення.

Якщо вдається встановити імплантат з більшим навантаженням (50-60 Н/см), така первинна стабілізація дає змогу одразу замість заглушки чи формувальника ясен встановити абатмент (елемент, який поєднує імплантат і коронку) і одягнути тимчасову коронку. Вона виводиться з прикусу, аби не навантажувати імплантат одразу. Тобто якщо первинна стабілізація достатня, пацієнт може піти з операційної вже з зубом.

Після завершення остеоінтеграції (3 місяці для нижньої щелепи і 6 — для верхньої) тимчасову коронку замінюють на постійну.

Плюси та мінуси імплантатів при протезуванні зубів

Головною перевагою дентальної імплантації є те, що це зубозберігаюча технологія. Наприклад, якщо ми встановлюємо мостовий протез, ми мусимо відшліфувати сусідні зуби та одягти на них коронки, на які він кріпитиметься. У випадку імплантації цього не потрібно: ми працюємо безпосередньо в зоні відсутнього зуба і взагалі не чіпаємо зуби поруч.

Навіть якщо зубів вже немає або залишилася лише незначна їх кількість і пацієнт змушений носити знімний протез, імплантація здатна допомогти. По-перше, імплантат дозволить надійно закріпити знімний протез, по-друге, можна встановити стільки імплантатів, скільки зубів відсутні, і зробити таким чином незнімний протез. Людина зможе знову усміхатись, замість того, аби терпіти обмеження і дискомфорт.

І це вже не кажучи про можливість піти з операційної вже з тимчасовою коронкою, що є безумовно приємним бонусом.

Недоліком можна вважати хіба що той факт, що дентальна імплантація вимагає високої кваліфікації лікаря, яка потребує років навчання і практики. Лікар-початківець на встановлення одного імплантата витрачає 35-40 хвилин і ризикує зіткнутися з більш важким післяопераційним періодом, в той час як професіоналу достатньо 8-10 хвилин, і його пацієнти не мають проблем з регенерацією.

Реабілітація та відторгнення після встановлення зубного імпланту

Реабілітація після встановлення зубного імплантату залежить від травматичності операції, а та, в свою чергу — від щільності кісткової тканини пацієнта, яка обумовлена анатомічними особливостями. Так, якщо кісткова тканина чередньої чи малої щільності, імплантація проходить легко, швидко і процес післяопераційного відновлення майже не відчувається. Але для пацієнтів з високою щільністю кісткової тканини процес свердління виявляється більш травматичним, адже навіть найменші обсяги рідини створюватимуть високий локальний тиск, що викликає больові відчуття.

В середньому реабілітація триває 7 днів, які відповідають класичним патологічним ознакам запалення: 3 дні — зростання набряку з помірними больовими відчуттями на пику, наступні 4 дні — стабілізація і розсмоктування. Препарати, які ми призначаємо в післяопераційний період, дозволяють істотно покращити якість життя пацієнта та зменшити набряк і біль. Ясна за тиждень після імплантації ще матимуть ознаки набряку (почервоніння, збільшений обсяг), але загоюються цілком успішно.

За оптимального варіанту розвитку подій (30% випадків) пацієнт відчуває біль і дискомфорт за 2-3 години після операції, коли минає дія анестезії, але надалі почувається добре і майже не має набряку. За найгіршого сценарію (близько 20% випадків), коли йдеться про пацієнтів з високою щільністю кісткової тканини, больові відчуття тривають весь тиждень і навіть довше.

Якщо встановлення імплантата супроводжується додатковими хірургічними втручаннями, які спрямовані на нарощування кісткової тканини або слизової, післяопераційний період може проходити складніше і супроводжуватися більш інтенсивними больовими відчуттями і набряком. Однак, яким би травматичним не було хірургічне втручання зі встановлення імплантата з одноетапною кістковою пластикою, післяопераційний період рідко триває довше тижня.

Відсоток відторгнення імплантата у нас складає 0,8-1%. Імплантат не приживається, як правило, у тих випадках, коли хірургічне втручання проводиться на фоні запалювального процесу. Тоді імплантація — це завершальна операція, а перед тим можуть бути потрібні втручання щодо видалення зубів, кіст, грануляційних тканин, боротьба з запалювальними процесами в ротовій порожнині. На жаль, далеко не завжди є можливість в таких випадках розтягнути лікування на рік-півтора і дочекатися повної регенерації, доводиться йти на ризики. Якщо пацієнт згоден ризикувати разом з нами, встановлюємо імплантат в зону, де запалювальний процес усунений не до кінця. Зазвичай вони приживаються, але в найгіршому випадку доводиться повторювати спробу, коли тканини повністю заживуть.

Протипоказання до встановлення зубних імплантів

Протипоказанням для дентальної імплантації наразі є онкозахворювання і проходження хіміотерапії. Адже задача хіміотерапії — уповільнити чи зупинити ділення клітин, тому регенерація відбувається вкрай погано, і немає сенсу братися за встановлення імплантатів.

Такі речі як паління, цукровий діабет, гіпертонія раніше були протипоказаннями, але по мірі того, як ми навчилися розуміти природу діабету і патогенез паління, ми навчилися з цим працювати. Більш того, пацієнти з діабетом є найбільш дисциплінованими, адже звикли контролювати дієту, рівень цукру і приймати ліки за схемою.

Не бажано проводити дентальну імплантацію вагітним та жінкам, які годують груддю, адже це операція, яка вимагає анестезії.