Пацієнтку привезли до нас в клініку швидкої допомоги з множинними травмами, зокрема, переломами кісток лицьового черепа. Денис В’ячеславович Валькевич, щелепно-лицевий хірург та засновник клініки, провів екстренну та доволі складну реконструктивну щелепно-лицеву операцію.

Під час операції уламки кісток лицевого скелета пацієнтки були з’єднані та зафіксовані між собою за допомогою титанових пластин та шурупів (металоостеосинтез). Операція пройшла успішно, кістки згодом зрослися правильно.

На верхній щелепі у пацієнтки встановили повний знімний протез, а на нижній — частковий знімний протез, який потребував заміни. Тому після загоєння переломів ми запропонували провести протезування на дентальних імплантатах, яке дозволило б відновити естетику і повну функціональність зубних рядів. Виявилося, що пацієнтка вже консультувалася з цього приводу в інших клініках, але там їй не змогли допомогти через недостатній об’єм щелепної кістки.

Ми вирішили цю проблему, використовуючи комплекс складних хірургічних втручань. Насамперед було проведено роботу з нижньою щелепою: встановлення імплантатів, а після їх приживлення — закріплення незнімного протезу.

З верхньою щелепою ситуація була набагато складніша через вкрай малий обсяг кісткової тканини. Товщина кістки у проекції гайморових пазух була меншою ніж 1 мм (приблизно 0,3 – 0,5 мм). У передній ділянці в проекції передніх зубів товщина кістки щелепи становила близько 2 мм при мінімальному діаметрі імплантату 3,5 мм. Справа та зліва в ділянці жувальних зубів кісткової тканини практично не було.

Зазвичай кістково-пластичні операції щодо відновлення обсягу кістки щелепи проводять не в таких складних умовах. Найчастіше потрібно наростити відносно небагато кісткової тканини (близько 3 мм) у якійсь ізольованій ділянці щелепи. Тут нам потрібно було провести по суті тотальну реконструкцію верхньої щелепи пацієнтки.

Для спрямованої регенерації кісткової тканини верхньої щелепи ми використовували власну кісткову тканину пацієнтки та остеозмінний матеріал. Провели такі складні хірургічні втручання як розщеплення альвеолярного гребеня, синус-ліфтінг, а також кілька коригуючих операцій.

Після нарощування обсягу кісткової тканини щелепи ми встановили дентальні імплантати, на яких пізніше закріплять незнімний протез. Це стане завершальним етапом реабілітації пацієнтки, після якого вона зможе насолоджуватися гарною посмішкою, забувши про складнощі, пов’язані з носінням знімних протезів. Весь процес лікування зайняв приблизно півтора роки.